СЦЕНАРІЙ
Урочистого відкриття меморіальної дошки на фасаді Богушівської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів учаснику АТО
Олександру Васильцю
Перед початком мітингу звучить фонограма українських патріотичних пісень.
(Дошка закрита тканиною)
Ведучий: Шановні присутні! І знову життя поставило перед нами випробування: події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також зрозуміти, що ми господарі на власній землі.
Ведуча: Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку - Україну. І сьогодні ми зібралися вшанувати пам'ять випускника нашої школи, загиблого в боях на Сході України, Васильця Олександра Кузьмича.
Ведучий: Мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки учаснику АТО Олександру Васильцю оголошується відкритим.
(Звучить Гімн України)
Ведучий: До слова запрошується директор школи Василюта Петро Сергійович
Ведуча: На урочистому відкритті меморіальної дошки присутні:
Василець Домнікія Федасівна – мама нашого героя,
Мельник Микола Петрович – Голова Березнівської районної
Державної адміністрації
Ничипорук Віталій Михайлович – Голова Березнівської районної ради
Бойчук Наталія Кузьмівна – Начальник управління освіти молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації
Василюта Петро Сергійович - Директор школи
Отець Іван – місцевий священник
Ковбар Надія Миколаївна - Сільський голова, а також учасники АТО, друзі, знайомі,учнівський та педагогічний колектив_____________________________________________________________________________________________
Ведуча: Народився Василець Олександр Кузьмич 8 травня 1978 року в с.Богуші. Протягом дев’яти років відвідував Богушівську школу, після чого вступив до Соснівського професійного технічного училища, в якому навчався три роки . Служив в армії, повернувся додому молодим сержантом. Невдовзі на Київщині одружився, виховував з дружиною двох доньок, працював охоронцем.
Ведучий: В 2014 році був призваний та мобілізований на службу, на якій послужив чотири місяці без ротації. В АТО був командиром відділення та командиром механізованої машини 72 бригади. Загинув 28 липня 2014 року в Луганській області під Червонопартизанськом під час служби на посту від множинних кулеметних осколків, поранення від яких були несумісні з життям.
Ведуча: Сьогодні в стінах нашої школи, де 30 років тому, Сашко разом зі своїми друзями ще вчилися, змагалися, бешкетували, сподівалися і мріяли, ми відкриваємо меморіальну дошку.
Ведучий: Право відкрити меморіальну дошку учаснику АТО Олександру Васильцю, надається голові районної Державної адміністрації Мельнику Миколі Петровичу
(звучить скорботна музика, відкривається дошка)
Ведуча: Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.
Поклiн низький вам, любi, до землi,
За те, що нам дали можливiсть жити,
За те, що не здалися у вогнi,
Навчили Україну нас любити
Ведучий: До освячення меморіальної дошки запрошується отець Іван
Ведуча: Ви заплатили дорогу цiну,
I мати сина з бою не дiждалась,
За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,
Що з вуст її тим розпачем зiрвались.
Ведучий: Ви йшли вперед у бiй без вороття
За мирне небо, посмiшку дитини...
Це ви дали нам поштовх до життя,
За мир i за майбутнє України.
Ведуча: Ми зможем все, усе переживем,
I знов розквiтне в Українi лiто
За мир, за щастя, кожен свiтлий день,
Життям сплатили вiрнi твої дiти...
Ведучий: До слова запрошується голова районної ради Ничипорук Віталій Михайлович
УЧЕНЬ. Вірш Мамо, не плач, я повернусь весною
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна
Ведуча: Запрошуємо до слова маму Олександра, Василець Домнікію Федасівну.
Ведучий: Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, ніби лебідь у небесах, вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співа народ.
Пісня «Не плач моя рідна земля». Вибойчик Вадим Олександрович.
Ведуча: Слово надається голові сільської ради, Ковбар Надії Миколаївні.
(дівчинка запалює свічку в ламбадці і тримає її в руках)
Ведуча: Запалим свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
Ведучий: Помолимось за тих, хто ради нас,
Йшов крізь вогонь і знищував гармати.
Когось забрала куля, когось убив фугас,
І не одна ридає зараз мати.
Ведуча:Запалим на вікні вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом.
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом.
(дівчинка ставить свічку біля дошки)
Ведучий: Шановні присутні. Просимо вшанувати пам'ять Олександра Васильця, і всіх тих, хто загинув у зоні АТО за нашу Україну, хвилиною мовчання.
Ведуча: Просимо покласти квіти до меморіальної дошки.
(Покладання квітів до меморіальної дошки під фонограму)
Ведуча: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Олександр Василець з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.
Ведучий: Урочистий мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки учаснику АТО Олександру Васильцю оголошується закритим.
Звучить Гімн України